Хто запровадив новий антикорупційний закон?

Є декілька неймовірно заяложених тем, що періодично беруться на озброєння різними політичними силами. До їхнього переліку належить і боротьба з корупцією. Не те щоб боротися з нею непотрібно, але вже скільки років мотаємося зачарованим колом: чим затятіше борються з корупцією, тим рясніше вона квітне на українських теренах. Схоже, зараз наближається чергова віха нескінченного процесу

Уже було, було…

Хто сказав, що ми не боремося з корупцією?! Про це постійно торочать іноземці, вражені нахабством українських чиновників, розмірами хабарів і частотою виникнення ситуацій, коли «не підмастиш – не поїдеш». Натомість вітчизняні діячі всіх рангів тільки й рапортують про успіхи боротьби! А корупція між тим була, лишається та цвіте-буяє ще рясніше! Але ми до того звикли, іноземці ж звикати просто не хочуть. Тому інвестори дедалі частіше «голосують ногами» проти ведення бізнесу в Україні. Прикладів чимало.

Ми відповідаємо у звичний спосіб – ухвалюємо документи та рішення. Черговий виток антикорупційної боротьби почався позаторік: 7 червня 2011 року Президент Віктор Янукович підписав Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Тоді роль спецуповноваженого органу з питань антикорупційної політики було тимчасово покладено на Міністерство юстиції та Службу безпеки України.

Базуючись на згаданому законі, було розроблено й ухвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011–2015 роки. У березні поточного року Група держав Ради Європи проти корупції (GRECO) визнала виконаними Україною низку антикорупційних рекомендацій GRECO. Зокрема, схвальну оцінку міжнародної громадськості дістали новий Кримінально-процесуальний кодекс і Закон України «Про правила етичної поведінки». Водночас GRECO рекомендувала Україні продовжити роботу над удосконаленням нормативно-правового поля та 31 грудня 2013 року подати додаткову інформацію про стан виконання чергових антикорупційних рекомендацій.

А що в реалі?..

Та якщо розібратися, схвальні оцінки GRECO та підвищення рейтингу виконання її рекомендацій насправді стосуються лише законів. Суворість же вітчизняних законів, як відомо з приказки, компенсується нехлюйством їхніх виконавців. «На папері» українські закони можуть виглядати найкращими у світі, та на практиці люди керуються не ними, а доцільністю. Політичною, побутовою – якою завгодно!..

Найсвіжіший приклад – відмова видавців британського журналу The Economist постачати його в Україну через величезні суми хабарів, озвучені нашими чиновниками за «безпроблемну» реєстрацію. Час від часу повідомляється про високорангового чиновника, який попався на хабарі, але що з ним стається далі – невідомо: можливо, засудили, можливо, й посадили… а може, й відпустили?! Хтозна…

Наприклад, у грудні минулого року Генпрокуратура України завершила розслідування кримінальної справи за обвинуваченням екс-директора Державної служби зайнятості Володимира Галицького в отриманні хабарів на загальну суму 574 тис. грн. Далі до суду мали передати обвинувальний акт… і що?! Мертва тиша. З нещодавнім ректором Податкової академії Петром Мельником, який несподівано захворів на судовому засіданні 1 серпня, загалом стався курйоз: знявши охоронний браслет, він утік з-під домашнього арешту хтозна-куди. То якими є українські закони: суворими чи… нехлюйськими?!

Небезпечний ексклюзив

І все б нічого, та цієї осені має вирішитися доля асоціації України з Євросоюзом. Оскільки боротьба з корупцією є одним із ключових моментів «дорожньої карти» зближення нашої країни з ЄС, зараз терміново готуються до розгляду й ухвалення нові проекти серйозних документів. Зокрема, це законопроект, згідно з яким до відповідальності можна буде притягнути не тільки хабарника, але й того, хто хабар пропонує. Ідея, як для нашої країни, справді ексклюзивна: за саму лише словесну обіцянку (!) дати хабара людині світить штраф у розмірі 2550–6800 грн, громадські роботи тривалістю до 200 годин або 2-річне ув’язнення. У разі ухвалення закон дасть підстави для розгляду анонімних повідомлень про вимагання хабара.

Розроблений Міністерством юстиції України проект спочатку проаналізує Єврокомісія, після чого восени його віддадуть на розгляд парламентарям. Нардепи проголосують, президент підпише. А далі…

А от що почнеться далі, уявити важко. Бо такий законопроект у руках чиновників може стати потужною зброєю боротьби проти людей. Уявімо ситуацію: до держслужбовця приходить прохач, який у завуальованій формі пропонує хабар за «вирішення питання» у бажаному ключі. Якщо пропонована сума виявиться замалою, що завадить чиновникові негайно викликати охорону та заявити, що оцей от негідник хотів задешево підкупити його – живе втілення Чесності?!

А якщо «згори» спустять план викриття хабарників серед прохачів – уявляєте, яку вакханалію «зливів» неугодних начальству людей може це спричинити?! А уявляєте шквал анонімок, які писатимуть… усі на всіх?! Народ у нас не те що бідний… але прибіднятися полюбляє. До цього додайте тотальну роздратованість життям і молитви на кшталт «щоб у сусідки корова здохла».

І якщо хтось думає, що потім зможе здерти з себе електронний браслет і накивати п’ятами, помиляється – грошей не вистачить…

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

[email protected]